Турянчик Василь Юрійович PDF Друк e-mail

 

 

Народився в 1935 р. в с.Чинадієво на Закарпатті.
Вихованець закарпатського футболу.
Півзахисник і центральний захисник.
Починав грати у футбол в 1949 в Чинадієво в юнацькій команді фабрики Червона Зірка.
Виступав за команди

  • "Спартак" Ужгород (1953-1954).
  • ОДО Львів (1954-1957).
  • "Верховині" Ужгород (1958-1959).
  • "Динамо" Київ (1959-1969, в 1965-1969 - капітан команди),
  • "Говерлі" Ужгород (1971).


У чемпіонатах СРСР зіграв 308 матчів, забив 12 голів.

У єврокубках провів 10 матчів, забив один м'яч.

Володар Кубка СРСР - 1964, 1966.

У списку 33 кращих футболістів сезону : 1966 рік - 1, 1962, 1967 - № 3

 

Виділявся самовіддачею, був умілим у відборі м'яча, добре грав головою.

Працював головний тренер "Верховини" Ужгород (1971). Тренер відділення школи "Спартак" Ужгород в Мукачево (1971-1978), тренер Іршавської футбольної школи (1979-1984), тренер команди "Керамік" Мукачево (1985-1987). Головний тренер "Карпат" Мукачево (1997-1999). "Закарпаття" Ужгород (2000-2002).

 

 

 

Першого червня 1959 року в Києві на стадіоні ім. Микити Сергійовича Хрущова, нинішньому НСК «Олімпійський», грався унікальний матч.

В гості до київських динамівців приїхали футболісти знаменитого лондонського «Тоттенхем Хотспур» на чолі зі своїм капітанам, одним з кращих плеймейкерів того часу Денні Бланчфлауером. Це був міжнародний товариський матч. Хоча УЄФА вже проводило єврокубкові турніри, але радянські команди, і перша з них - «Динамо Київ», почали приймати в них участь лише в середині 60-х років. Незрозуміло, з яких міркувань вища спортивне начальство в Москві прийняло рішення, що англійцям їхати саме до Києва, у динамівців справи в турнірній таблиці не дуже тоді ладналися, і кар'єра їхнього головного тренера Олега Олександровича Ошенкова була під питанням. Можливо, якраз результат з представниками футболу «загниваючого капіталізму» і повинен був визначити його долю. Ошенков все це розумів і в матчі зі «Шпорами» зіграв в «ва-банк». Він поставив до стартового складу невідомих новачків, і, як водилося в «Динамо» ще з кінця 40-х років, закарпатців: 20-річного воротаря Андрія Гаваші, зовсім хлопчика 19-річного Йосипа Сабо (так тоді в протоколах ігор писали його ім'я) і самого «досвідченого» серед цієї трійці - 24-річного Василя Турянчика. Хоча кияни і програли біло-синім з Лондона 1:2, Ошенкова відразу не чіпали, а зняли буквально через місяць, коли «Динамо» поступилося московському «Локомотиву» з великим рахунком 0:3. Прийняв «Динамо» після Ошенкова В'ячеслав Соловйов не посадив новачків-закарпатців на лавку запасних, а залишив в основі.

З класу «Б» в клас «А»

Звідки Ошенков знав Турянчика? Дуже просто. Разом з Олександром Пономарьовим він ще був тренером збірної СРСР класу «Б». Так в ті роки називалася Перша ліга, відповідно, Вища ліга - клас «А». Саме в класі «Б» в ужгородському «Спартаку» грав Турянчик вже 6-й сезон. Правда з перервою на «службу в армії», тобто грою у львівському ОДО . Причому грав на різних позиціях: від захисника до форварда, як того вимагала ситуація в команді. Він і в «Динамо» забивав голи. Не так, щоб дуже часто, головне вирішальні. Давайте згадаємо. 1961 рік, динамівці на чолі з Соловйовим в Москві грають з діючими чемпіонами - торпедовцамі на чолі з Масловим, Щоб відібрати золото у «автозаводців» «біло-синім» достатньо було зіграти і внічию. Але такі «полегшуючі» умови зазвичай діють на шкоду фавориту. Так сталося і того разу. Несподівано, завжди надійний, воротар киян Олег Макаров пропускає  легкий м'яч після удару Слави Метревелі. І все йшло до того, що торпедівці золота не віддадуть. Але психологічна мобілізація киян зіграла вирішальну роль. Лобановський подав свій знаменитий кутовий, м'яч потрапив Серебреникова, але той несподівано для захисту москвичів не вдарив по воротах, а скинув ще далі у штрафний майданчик суперників центральному захиснику Турянчику. У запалі боротьби Василь виявився спиною до воріт «Торпедо», але прийняв єдино вірне рішення - вдарив м'яч зльоту в стрибку через себе. Гол був настільки гарний, що Турянчик аплодували стотисячні «Лужники». Наступний вирішальний гол на його рахунку вже, коли «Динамо» керував уже недавній суперник - Віктор Маслов. Це сталося в рік першого в історії «Динамо» «кришталево-золотого дубля», в 1966 році, коли їм вдалося «покласти» золоті медалі в кришталевий Кубок СРСР. У фінал Кубка того сезону, і знову проти торпедівцям вивів єдиний гол у півфіналі у ворота мінських динамівців. Гол, забитий Турянчиком.

Втілювач тренерських новацій

Взагалі співдружність тренера «Динамо» Маслова і капітана команди Турянчика  принесло новацію в тактичні схеми радянського футболу. Приміром, футбольний світ уже кілька років, як відійшов від класичної схеми «дубль-ве» до бразильської 4-2-4. Відтягнутим назад форвардом серед бразильських зірок став відомий потім тренер Маріо Загало. Але в 1966 році на чемпіонаті світу, його майбутні переможці - англійці свідомо наситили середину поля гравцями, відтягнувши з нападу креативного Боббі Чарльтона, а центральну вісь півзахисту «підпирав» по ​​суті опорник, капітан команди Боббі Мур. Тобто схема з 4-2-4 перетворилася на 4-4-2. Але Маслов в Києві до цієї системи прийшов самостійно, ще до чемпіонату світу. І таким першим опорником в СРСР як раз став Василь Турянчик. Маслов, схильний до піднесено-романтичним епітетів, назвав Турянчика «хвилерізом». Так і закріпилося тоді ця назва за позицією опорного півзахисника.

Що цікаво, звичайно футболістів у віці переводять з нападу все глибше і глибше до оборонних рубежів своїх воріт. Новатор Маслов не побоявся зробити зворотний крок - адже Василю вже було за 30, а його, центрального захисника, висувають вперед. Напевно, причиною тому були його якості як гравця: крім сміливості, швидкості, чіпкості, вміння першими зустрічати атакуючого суперника і керувати захисними порядками своєї команди, Турянчик добре бачив поле, тобто був здатний організувати швидку контратаку, повноцінно брати участь в ній і, як ми вже переконалися, результативно завершувати її.

Після закінчення кар'єри футболіста невеликий любитель суєти великих міст Турянчик повернувся в рідне Закарпаття. Тренував дорослі і дитячі команди Ужгорода, Іршави, Мукачева. Саме в цьому місті він зараз і живе, зрідка навідуючись до Києва, щоб зустрітися зі старими бойовими друзями по «золотим» командам Соловйова та Маслова.

Інформаційний відділ ФК «Динамо» Київ.


 
© 2012 УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)